Стоматолог Юлія (38) зі Львова: «У Нідерландах українцю дуже важко отримати постійний контракт»
Юлія (38) покинула своє рідне місто Львів у березні 2022 року наодинці. Відразу за кордоном з Польщею вона знайшла притулок у приймальному центрі. Але вона точно знала, що не хоче там довго залишатися: «Я не хотіла бути біженкою, тому одразу почала шукати роботу».
З притулку в Польщі до стоматолога у Фрісландії
Коли Юлія (38) виїхала з України у березні 2022 року, її прихистили в притулку одразу за польським кордоном. Вона хотіла швидко знайти роботу, повернути собі свободу. Тоді вона натрапила на нідерландського стоматолога. Юлія: «До притулку прийшов стоматолог, який шукав стоматологів для роботи. У нього була практика в Нідерландах».
Маючи 12-річний досвід роботи стоматологом, Юлія змогла одразу ж приїхати до Нідерландів, щоб працювати там. «Я поїхала автобусом до маленького села у Фрісландії. Там був бізнес у того стоматолога», – каже вона. «Разом з іншою українською жінкою-стоматологом я працювала на нього місяць».
Юлія була задоволена житлом та їжею, які вона отримувала від роботодавця, але вона хотіла заробляти власні гроші та знайти власне житло. Стоматолог не зміг їй у цьому допомогти. Юлія: «Тоді я звернулася за порадою до Червоного Хреста. Вони надали мені притулок на два місяці в одному зі своїх притулків у Фрісландії».
«У Зеландії завжди світить сонце»
Невдовзі після цього Юлія переїхала на інший кінець країни, до притулку в Зеландії. Юлія: «Все крок за кроком налагоджувалося. Мої дипломи стоматолога з України були підтверджені, і я знайшла нового роботодавця. Я також купила свою першу машину». Після довгих пошуків вона також знайшла власне житло. «Кілька місяців тому я знайшла власну квартиру в селі в Зеландії. Тут завжди світить сонце!»
Юлія почувається як вдома в Зеландії, але іноді відчуває провину перед своїми співвітчизниками. «Я родом із заходу України, але людям зі сходу… Їм справді важко. На початку війни мої батьки прихистили східних українців у моєму рідному селі Нововолинськ, що поблизу Львова. Ось звідки я знаю, як їм важко. Мій сімейний лікар іноді каже мені: «Ви пережили багато поганого і наполегливо працювали, іноді можете відпочити». Але відпочивати важко».
Колеги та сусіди часто запитують її, чи хоче вона колись повернутися до України. «Я не хочу повертатися. Якщо я можу тут працювати та харчуватися, я тут залишуся», – без вагань каже Юлія.
«Важко отримати постійний контракт»
Вона задоволена домом та роботою, але для Юлії майбутнє здається невизначеним. «Я б хотіла продовжувати жити тут, але спочатку мені потрібно отримати постійний контракт на роботі. Мій начальник має дати мені постійний контракт наступного літа, але я не знаю, чи зробить він це. Українцю в Нідерландах дуже важко отримати постійний контракт».
Вона сподівається зареєструватися в реєстрі